Вчитель музичного мистецтва
Переселенської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Губенко Оксана Володимирівна
Питання розвитку творчої
особистості не є вчорашнім, нинішнім чи завтрашнім. Воно є постійним для
суспільства в цілому і для освіти зокрема. Змінюється лише динаміка його
гостроти: чим проблемнішим є суспільство, тим воно гостріше і тим важливіша
роль у ньому віддається нам, позашкільникам. У листі МОН молодьспорту від 28.08.12 року
«Про методичні рекомендації з питань позашкільної освіти» зокрема йдеться:
«Створювати додаткові умови для
самовизначення, саморозвитку, самореалізації особистості, формування моральних
якостей у дітей та підлітків, соціально-громадського досвіду; сприяти
професійній орієнтації, розвитку творчих здібностей – такі завдання сьогодні
покладає держава на систему позашкільної освіти.»
Основними завданнями
навчально-виховного процесу в позашкільних навчальних закладах у 2016-2017 н.р. залишаються: забезпечення
безперервності та наступності навчання і виховання; гармонійне поєднання
інтересів особистості, суспільства, держави у питаннях творчого та
інтелектуального розвитку дітей і молоді; спрямування педагогічних технологій,
інноваційних процесів на особистість дитини, на розкриття її здібностей, на
задоволення інтересів і потреб у самовизначенні, на орієнтацію підростаючого
покоління на здоровий спосіб життя.
Педагоги покликані сприяти
соціальній адаптації особистості у реальному житті, у відкритій системі
соціалізації і розглядаються як найбільш демократичний та гнучкий засіб
залучення сім'ї до співпраці у вихованні та розвитку дітей і підлітків.
Я далека від думки, що це просто
слова або високі гасла – це насправді наша робота: щоденна, непроста,
малооплачувана, але матеріально витратна, часто морально-виснажлива, зате така
необхідна особливо у наш час.
Усім добре відомо, що до позашкільної
освіти залучаються діти різних вікових, соціальних категорій і з неоднаковим
рівнем розвитку: розумового, фізичного, особистісного. Хотілося б багато років особливу увагу
приділяти роботі з
обдарованими дітьми.
Кажуть, що усі діти народжуються з якимось
даром. Наше завдання його побачити і розвивати. Завдання дитини – бути активним
у процесі розвитку. Спочатку розберімося, що ж таке творча активність? За
визначенням, це особистісне утворення динамічного характеру, що є комплексом
інтелектуальних, емоційних, характерологічних властивостей, які дозволяють
особистості продуктивно використовувати творчість у будь-якій діяльності.
Розвиток творчої активності – процес прогресивних змін у часі і просторі, що
відображається у кількісних, якісних і структурних перетвореннях особистості як
цілісної системи і полягає в керованому розвитку її творчих здібностей та
інтелекту на основі пробудження інтересу до творчої діяльності, оволодіння
методами творчого здобуття знань, формуванням індивідуального стилю творчої
поведінки.
У позашкільній діяльності дитина
не просто відтворює те, що засвоює. Завдяки своїй унікальності і неповторності,
вона розвиває, доповнює знання та навички, вдосконалює їх. Саме в цьому полягає
закон творчої поведінки і методики позашкільного педагогічного процесу, яка
будується на обов’язковому заохоченні різнобічного творчого самовиявлення
школярів, багатстві вражень, створенні оптимальних особистісних стосунків,
котрі є джерелом продуктивної творчої діяльності дитячої спільності. Тому принципове
значення має розгляд позашкільного педагогічного процесу як цілісної системи
безперервної освіти, формування її у специфічних умовах життєдіяльності – у
сфері дозвілля.
Позашкільні установи мають
яскраво виражену специфіку впливу на особистість дитини. Передусім, це
добровільність і право вибору занять, різноманітність і альтернативність
спілкування як з однолітками, так і з педагогами, керівниками гуртків, клубів
чи студій, диференційованість за інтересами та захопленнями, унікальні
можливості щодо інтелектуального та творчого становлення. Незважаючи на те, що
позашкільні заклади є складовою державно-суспільної освіти та виховання дитини,
вони мають певну автономію і становлять самостійну систему виховання, навчання
та освіти школярів у вільний час. На жаль, це стосується і фінансування
(горезвісний «другий кошик»).
У ряді досліджень доведено, що у
позашкільних закладах створені найбільш сприятливі умови щодо розвитку творчого
потенціалу особистості, її задатків та здібностей. Зокрема виховний потенціал позашкільного
закладу зумовлений такими факторами і обставинами:
-
особливі
відносини, які найкращим чином залучають кожну дитину до активної перетворюючої
діяльності;
-
гарантія і
забезпечення можливості практичного здійснення розвитку творчих інтересів і
здібностей;
-
вільний
вибір будь-якого виду діяльності;
-
наявність технологій виховання всебічно
розвиненої гармонійної особистості; створення такого типу відносин, за якими
сама особистість прагне максимальної реалізації сил і здібностей.
При цьому головною метою
позашкільних закладів є забезпечення потреб у творчій самореалізації, здобуття
додаткових знань, умінь та навичок за інтересами та вибором.
Ефективність роботи щодо розвитку творчих здібностей саме в молодших
школярів залежить від дотримання ряду умов. Передусім, завдання, які
пропонуються їм, повинні бути спрямовані не лише на відпрацювання правила або
алгоритму, а містити і такі компоненти, які вимагають здогадки, нестандартного
підходу, творчого мислення тощо. З цією метою бажано запропонувати дітям
завдання, котрі мають декілька рівноцінних і загальноприйнятих вирішень.
Виконуючи такі завдання, дитина має можливість переконатися, що їх розв'язання
в ряді випадків може мати кілька варіантів. Отже, виконання такого роду завдань
дозволить розвити творчий підхід, самостійно приймати рішення у використанні
того або іншого прийому чи засобу. Тобто у школярів поступово виробляється
творчий стиль діяльності, здійснюється розвиток уяви, здатність втілювати свої
задуми в реальність.
Найбільша роль тут відводиться
нам, педагогам – керівникам гуртків. Навчально-виховний процес слід насичувати
такою творчою діяльністю, яка б сприяла повному задоволенню і розвитку
пізнавальних можливостей молодших школярів, надавала їм максимальну свободу для
творчого просування, пробуджувала прагнення цікаво провести дозвілля, тобто він
повинен передбачати органічне поєднання нашої професійної діяльності з творчими
намірами і діями дітей в єдиному пізнавально-творчому процесі. Переживання
успіху, в той же час, викликає позитивне ставлення до творчої діяльності,
сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і
поведінки, більш чіткого усвідомлення загальної і часткової цілі. Внаслідок
цього з'являється свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення,
самоаналізу, набуття відповідних вмінь та навичок щодо творчого розв'язання
проблем, не зупинятися на півдорозі, тобто поступово здійснюється становлення
тих властивостей і якостей, які є складовими творчих здібностей особистості.
Важливо допомогти молодшому
школяреві пізнати себе, свої здібності, нахили. І саме впровадження ідей
гуманізації в практичну діяльність позашкільних закладів з орієнтацією на
творчу обдарованість дитини – основний шлях вирішення цього питання. Тому поряд
із формуванням національної самосвідомості, оволодінням дітьми засобами рідної
мови, історії, культури, мистецтва, народних традицій і звичаїв у центр уваги
педагогічних працівників позашкільних закладів повинна бути поставлена проблема
своєчасного виявлення обдарованих дітей шляхом ранньої і поетапної діагностики,
використання стимулюючих засобів щодо розвитку їхніх творчих потенційних
можливостей.
Розвиток творчої активності дітей
старшого шкільного віку переходить у процеси вищого рівня – пошукової, дослідницької
та експериментальної роботи. Вони будуть ефективним, якщо така робота
здійснюється у тісній взаємодії школи та позашкільних навчальних закладів. Це
співробітництво обопільно корисне: практична творча діяльність, яку здійснює
особистість у гуртку, творчому об'єднанні позашкільного навчального закладу,
стимулює її пізнавальну та творчу активність і вимагає наявності теоретичних
знань, здобутих під час навчання у школі; загальноосвітня школа зацікавлена у
найширшому використанні теоретичних знань у практичній діяльності, на основі
якої діти переконуються у їх істинності, і що сприяє їх інтелектуальним та
творчим здобуткам.
Найвище ж досягнення будь-кого з
педагогів я би виокремила трьома пунктами:
-
продовження
справи вихованцями;
-
практичне
застосування знань, умінь і навичок, здобутих через позашкільну освіту, у
подальшому навчанні, побуті, одним словом – у самостійному житті;
-
пам’ять про
проведений на заняттях гуртків час і через багато років.
Цього щиро бажаю нам і всім
позашкільникам нашої країни.
Немає коментарів:
Дописати коментар